Google офіційно підтвердила розробку космічної інфраструктури для ШІ під назвою Project Suncatcher — це майбутня мережа сонячних супутників із TPU-процесорами, які працюватимуть у низькій орбіті Землі. Якщо все піде за планом, компанія планує запустити перші прототипи до 2027 року, а повноцінні орбітальні датацентри — у 2030-х.
Навіщо Google переносить ШІ у космос
Світова гонка за потужностями для штучного інтелекту призвела до різкого зростання енергоспоживання і складнощів із розміщенням датацентрів на Землі. Google вважає, що космос може стати найкращим місцем для масштабування AI-обчислень, оскільки там:
• доступна практично безперервна сонячна енергія;
• відсутні обмеження земельних ресурсів і шумові бар’єри;
• можливе значно вищий коефіцієнт ефективності сонячних панелей — до 8 разів більше, ніж на поверхні Землі.
Супутники Project Suncatcher працюватимуть на сонячній енергії та з’єднуватимуться між собою за допомогою оптичних бездротових каналів зв’язку, утворюючи розподілену орбітальну обчислювальну мережу.
Інженерні виклики
Щоб така мережа працювала, Google має вирішити кілька ключових проблем:
• Швидкість зв’язку: на Землі датацентри з’єднані оптичними інтерконектами зі швидкістю десятки Тбіт/с. У космосі потрібні бездротові лінії з подібними характеристиками — Google уже продемонструвала 1,6 Тбіт/с у лабораторних умовах.
• Відстань між супутниками: потужність сигналу зменшується пропорційно квадрату відстані, тому супутники мають триматися на відстані до 1 км один від одного. За аналітичними моделями Google, кількасот метрів достатньо при мінімальних маневрах стабілізації.
• Захист від радіації: космічне середовище може пошкоджувати електроніку. Компанія випробовує свої Cloud TPU v6e (Trillium) у 67MeV протонному промені — чипи витримали близько 2 krad, що у три рази більше мінімально необхідного рівня.
Економіка проєкту
Google очікує, що перші запуски будуть дорогими, але до середини 2030-х вартість доставки може знизитися до $200 за кілограм. За таких умов орбітальні датацентри можуть стати економічно конкурентними із наземними.
Проєкт планує використовувати низьку сонячно-синхронну орбіту (dawn-dusk). Вона забезпечує постійне освітлення, що ідеально підходить для живлення сонячних систем (звідси й назва Suncatcher).
Екологічний і соціальний контекст
Наземні датацентри споживають гігантські обсяги електроенергії, води та створюють шум, через це місцеві громади дедалі частіше виступають проти їхнього будівництва. Розміщення датацентрів на орбіті може зняти частину екологічного навантаження, хоча створює нові виклики для астрономів і управління космічним сміттям.
Project Suncatcher може стати переломним моментом у розвитку AI-інфраструктури — від енергоємних датацентрів на Землі до відновлюваних орбітальних обчислень.
Нагадаємо, що засновник Amazon Джефф Безос вважає, що вже через 10–20 років у космосі з’являться дата-центри гігаватного масштабу, які завдяки постійній сонячній енергії зможуть перевершити наземні.
Підписуйтеся на ProIT у Telegram, щоб не пропустити жодної публікації!
