За останні кілька років українські ІТ-компанії пройшли шлях від переважно локальних команд до розгалужених інженерних хабів у всьому світі. Спочатку це була реакція на виклики воєнного часу: евакуація команд, релокація до Польщі, Румунії, Болгарії, пошук стабільних умов для продовження роботи. Але поступово адаптація переросла в довгострокову стратегію.
Українські ІТ-гравці почали активно виходити на «нетипові» ринки пошуку талантів — Латинську Америку та Південну Азію. Сьогодні тут уже не просто набирають окремих контракторів, а відкривають повноцінні офіси, будують локальні команди, інтегруються в місцеві технічні спільноти. Тому і такі назви як Бразилія, Колумбія, Індія дедалі частіше з'являються у вакансіях.
Чому саме зараз: від виживання до стратегії
До початку 2020-х українські ІТ-компанії в пошуках фахівців обережно виходили на інші ринки талантів. А сьогодні серед ключових напрямків розширення для топ-50 ІТ-компаній України — Індія та Колумбія поряд із традиційними європейськими ринками.
«Головна мотивація — не дефіцит, а стійкість. Українські IT-компанії навчилися будувати команди, які працюють незалежно від будь-яких умов, турбулентності та війни. Розподілений найм — це вже не тренд, а базова вимога до певних бізнес-моделей», — пояснює Володимир Федак, засновник та CEO HURMA System.
За його словами, географічна диверсифікація дає компаніям і конкурентну перевагу:
«Паралельно відкриваються нові можливості: таланти в Польщі, країнах Балтії та Латинській Америці закривають ніші, де локальний ринок перегрітий або обмежений. Компанії, які вийшли на нові ринки раніше, сьогодні мають перевагу у швидкості найму та стабільності команд».
Від Латинської Америки до Індії
Латинська Америка стала першим великим «нетиповим» напрямком для українського ІТ. SoftServe ще у 2022 році оголосила про відкриття центрів розробки в Мексиці, Колумбії та Чилі, а до кінця 2025 року планувала найняти в регіоні 3 000 спеціалістів. Дійсно, Латинська Америка — це понад 500 000 ІТ-спеціалістів та 350 000 щорічних випускників технічних спеціальностей, а географічна близькість до США робить регіон оптимальним для обслуговування північноамериканських клієнтів.
Згодом таких прикладів стало більше. Наприклад, N-iX вже має команду ІТ-фахівців у колумбійському офісі та прагне збільшити їхню кількість вдвічі. У листопаді 2025 року inVerita оголосила про відкриття першого офісу в Латинській Америці — в колумбійському Медельїні. Крім того, Колумбію обрала компанія Intellias, яка вже встигла отримати нагороду Inspiring Workplaces Award 2025 в Латинській Америці й продовжує набір на технічні позиції в регіоні. А Sigma Software активно працює в Бразилії.
«Робота з Латинської Америки є оптимальною за критерієм часового поясу для клієнтів зі США. Але в першу чергу — через хороший професійний рівень спеціалістів та IT-спільноти», — коментує Світлана Бовкун, Employer Brand Manager Sigma Software.
За її словами, Бразилія стала для компанії не просто локацією для найму, а стратегічним хабом із власною ідентичністю в технічному ком'юніті. До того ж присутність на глобальних ринках, зокрема і ринках талантів, завжди була частиною стратегії розвитку для Sigma Software.
Крім Латинської Америки, українські ІТ-компанії шукають фахівців в Індії, і це не дивно: країна вважається найбільшим у світі ринком ІТ-талантів. Водночас тут доволі велика конкуренція, адже фахівців наймають такі гіганти, як Meta, Amazon, Alphabet. І, звісно, пропонують зарплату, гідну за місцевими мірками. Серед великих українських компаній в Індії залучають IT-спеціалістів N-iX та Intellias.
Основні драйвери пошуку ІТ-фахівців на нових ринках
Прийняття рішення про вихід на новий ринок — це не просто додати нову локацію на мапі, а дійсно складний вибір, що має ґрунтуватися на кількох критеріях.
«Ми дивимося на три речі одночасно: рівень технічної освіти, вартість залучення та операційну сумісність», — говорить Володимир Федак з HURMA System.
За його словами, технічні скіли перестають бути вирішальним фактором:
«Рівень англійської та культура роботи в agile-середовищі стають дедалі важливішими. Але головний фільтр — чи зможе людина органічно інтегруватися в команду, а не лише виконувати таски».
Про системний підхід до вибору країн-хабів додає Світлана Бовкун:
«Нам важливий рівень розробників, що володіють актуальними технологіями, англійська мова, умови для ведення бізнесу, загальний обсяг пулу талантів, рівень технічної освіти в регіоні та наявність професійної спільноти».
На її думку, географія також відіграє роль, але не як первинний критерій:
«Коли ти перебуваєш близько до замовника, це завжди плюс. Мають свій вплив і часові пояси, і можливість бізнес-поїздок до клієнтів».
Якщо узагальнити, то ключові фактори вибору виглядають так:
- часовий пояс — Латинська Америка ідеальна для клієнтів зі США й Канади, Індія — для тих, кому важлива цілодобова підтримка;
- рівень інженерної освіти — Колумбія, Бразилія, Індія мають розвинені технічні університети;
- вартість залучення — Індія дешевша за Україну приблизно в 1,5 раза, в Латинській Америці вартість сильно коливається залежно від країни;
- умови для бізнесу — правова база, можливість відкрити юридичну особу тощо;
- розміри ринку талантів — наприклад, Бразилія за різними підрахунками налічує від 200 000 до 500 000 ІТ-фахівців.
Основні виклики
Вихід на нові ринки може бути пов’язаний з певними труднощами, які найбільше проявляються у щоденній взаємодії всередині команд.
«Найбільший виклик — різне розуміння відповідальності та зворотного зв'язку. В одних культурах «все добре» означає справді добре, в інших — ввічливу відмову від конфлікту», — ділиться Федак.
За даними HURMA System, онбординг у мультикультурних командах займає в середньому на 25–30% довше, якщо немає структурованого процесу адаптації.
«Рішення — не «зрівнювати» культури, а будувати прозорі процеси, де очікування зафіксовані, а не маються на увазі», — підсумовує він.
Про зіткнення з іншою культурою роботи також говорить Арсеній Хофман, засновник та CEO hvirtka. Він описує це так:
«Спробуйте пояснити концепцію «треба на вчора» людині, яка завжди працювала тільки до 17:00. Українці звикли спокійно працювати й показувати круті результати в умовах, коли інші навіть не вийшли б на зв'язок, і цей контраст із розслабленими іноземними колегами просто вбиває мотивацію. Ми стикаємося не з «іншим підходом», а з прірвою у відповідальності. Побудувати команду в таких умовах майже нереально».
Водночас Sigma Software виробила власні інструменти для подолання цих викликів.
«Мультикультурність справді потребує уваги. Це і рівень англійської у всіх підрозділах, і розуміння особливостей інших країн, і просто звичка до глобальних інтернаціональних команд», — пояснює Світлана Бовкун.
За її словами, коли команда вже мультикультурна, вона легше приймає нових членів. Коли такого досвіду немає — виникає неусвідомлена інерція:
«Людям простіше і зрозуміліше працювати з колегами, з якими вони говорять однією мовою і в прямому, і в переносному сенсі».
Тому компанія регулярно проводить воркшопи, зустрічі та організовує «місяці культур» різних країн — освітні формати, які допомагають командам краще розуміти одне одного.
Чи існує загроза для українських ІТ-фахівців?
Таке питання передбачувано виникає у зв’язку з географічним розширенням команд. Але наразі дати на нього однозначну відповідь складно. З одного боку, швидкість найму всередині України зростає, хоча і не такими швидкими темпами, як до 2022 року. Крім того, в абсолютній більшості компаній «ядром» залишаються саме українські команди. З іншого — деякі клієнти можуть відмовитися від співпраці, якщо основна частина ІТ-фахівців перебуває в Україні через ризики, пов’язані з війною.
Ймовірно, ми й далі будемо спостерігати розширення географії українського ІТ — і не на ті ринки, які ми вже розглянули. Серед «нових точок на карті» з’являється Албанія, крім того, Узбекистан має великий потенціал для роботи з регіоном МЕNА.
«В умовах глобальної конкуренції та стрімкого розвитку технологій не можна обмежувати пошук талантів однією чи навіть кількома країнами», — підсумовує Світлана Бовкун.