Чи є життя на Марсі? Це питання ставилось уже давно. І от, здається, зараз людство підходить до отримання відповідей впритул.
Український інженер Сергій Якимов очолив Марсіанську дослідницьку станцію (The Mars Desert Research Station) у пустелі Сан-Рафаель в американському штаті Юта, на якій проводяться геологічні та соціальні дослідження, симулюється можливість життя астронавтів на Марсі. Це дасть науковцям змогу дослідити потреби людей, які, можливо, вже в недалекому майбутньому зможуть відвідати Марс. Також це можливість розробити корисні технології для експедицій.
Учасники симуляції – люди різних професій, тому що в майбутньому на Марсі будуть затребувані фахівці багатьох сфер
– Сергію, як виникла ідея проєкту?
– Ідея з’явилася на початку 2000-х років, коли американське Марсіанське співтовариство (The Mars Society) ухвалило рішення про будівництво двох станцій для проведення симуляцій марсіанських експедицій та відпрацювання технологій.
Перша станція була побудована на острові Девон у Канадській арктиці, друга – у пустелі штату Юта. Станція в Юті (Mars Desert Research Station, MDRS) за понад 20 років виросла у цілий комплекс із шести модулів.
– Як умови життя у цій пустелі наближені до умов життя на Марсі? Чи правда, що протягом двох тижнів участі у симуляції учасники не знімають скафандр? Чим харчуються учасники експерименту? Яким чином дотримуються гігієни?
– Умови життя у цій частині пустелі наближені до марсіанських настільки, наскільки це можливо. По-перше, це відносна ізоляція, важлива для досліджень соціального характеру. По-друге, геологічні особливості місцевості близькі до марсіанських, що дозволяє геологам відпрацьовувати методики досліджень. По-третє, учасники симуляцій живуть і працюють у модулях, які симулюють марсіанську станцію, і слідують відповідному стилю життя.
Протягом двох тижнів симуляції учасники проєкту перебувають всередині станції. Назовні (тобто на уявну поверхню Марсу) виходять тільки у скафандрах. Всередині станції не потрібно носити скафандри.
Харчуються учасники проєкту сублімованими, консервованими й іншими продуктами довгострокового зберігання. Також на станції є невелика теплиця, де вирощуються овочі та зелень, щоб урізноманітнити харчування. На жаль, ми не використовуємо «космічну їжу», яку їдять космонавти у космосі, бо це дуже дорого.
На станції є звичайний душ та лімітована кількість води. З метою економії душ можна прийняти лише кілька разів за весь період. Отож з метою гігієни використовуються переважно вологі серветки.
– Які країни взяли участь в експерименті? Який зазвичай склад екіпажу? Хто ці люди за професією? Який віковий діапазон? Чи беруть участь жінки?
– Ми приймаємо заявки з усіх країн, але, щоб взяти участь у симуляції, учасники повинні мати змогу забезпечити собі можливість подорожувати до США. В основному до нас приїздять учасники з Північної Америки, Європи, Азії та Австралії.
Зазвичай склад екіпажу – від 4 до 7 осіб. В основному складі екіпажу мають бути командир, медик, інженер та журналіст. Також можуть долучатися астроном та дослідники.
Учасники симуляції – люди різних професій, тому що в майбутньому на Марсі будуть затребувані фахівці багатьох сфер. Вікова категорія має тільки нижню межу – 18 років, незалежно від статі.
ШІ може і буде використовуватися на Марсі
– Яка мотивація учасників проєкту? Це потенційні астронавти? Чи оплачується участь у проєкті?
– Мотивація у всіх різна. Студенти та науковці приїздять для проведення наукових експериментів. Приватні компанії – для тестування технологій. Артисти та журналісти – для пошуку натхнення. Можливо, дехто з учасників – потенційні астронавти.
Наші критерії відбору не такі жорсткі, як у космічних агентств. Ми не оплачуємо участь у проєкті. Навпаки, учасники проєкту мають заплатити невелику суму для того, щоб мати змогу користуватися станцією. Наша організація неприбуткова й наш бюджет дуже обмежений. Отож учасники мають оплатити свою участь у проєкті.
– Чи можливе використання мобільного зв’язку та інтернету на Марсі? У чому особливості?
– Якщо говорити про марсіанську симуляцію, то ми забороняємо користуватися мобільним зв’язком, за винятком, якщо потрібна медична допомога. Інтернет також обмежений. В основному він потрібен для того, щоб екіпаж мав змогу завантажити дані, відправити звіти та повідомлення родині.
Якщо говорити про Марс, то використання інтернету та мобільного зв’язку буде мати свої особливості. Сигнал летить від Марсу до Землі від 4 до 20 хвилин в один бік, і комунікація в реальному часі буде неможлива.
Марсіанський інтернет та мобільний зв’язок відрізнятимуться від земних. Будуть використовуватися сервери з мережею транспондерів. Існуватимуть спеціальні протоколи обміну даних між Землею і Марсом.
– Як думаєте, які застосунки можуть згодитися на Марсі астронавтам?
– Астронавти – це звичайні люди. Вони користуються всіма звичайними застосунками, якщо правила місії дозволяють. Це музика, фільми, фото, відео, книги, ігри, месенджери, зв’язок…
Також вони користуються спеціалізованими застосунками для керування пристроями. Йдеться, зокрема, про керування деякими функціями станції та ультразвукові медичні пристрої. Важливі й застосунки психологічної підтримки.
– Чи може застосовуватися ШІ на Марсі та яким чином?
– ШІ може і буде використовуватися на Марсі та в космічних дослідженнях. У побуті насамперед йдеться про психологічну підтримку астронавтів. Це питання дуже важливе, і науковці давно над ним працюють. У дослідженнях же це аналіз даних, підготовка до проєкту, планування, пошук рішень.
Мрія стати астронавтом та полетіти на Марс залишається моєю метою
– Яке обладнання було протестоване на дослідницькій станції та які результати тестувань?
– За більш ніж 20 років існування станції тут було протестовано дуже багато обладнання. Це медичне обладнання, застосунки до мобільних пристроїв, дрони, роботи, макети скафандрів, сервери, системи розумного дому, комунікації, мережі, програми обробки даних… Результати тестування також дуже різні. Всі звіти доступні на нашому вебсайті.
– Які технології, на вашу думку, потрібно розробити, щоб перебування людини на Марсі стало комфортним та безпечним?
– По-перше, як я згадував вище, це технології психологічної підтримки. Віртуальні психотерапевти, дозвілля… Важливо, щоб дослідники космосу мали змогу достойно відпочити та «перезарядитися».
Необхідні й технології зв’язку, щоб забезпечити широкополосні та постійні канали обміну даними. А також технології навігації й технології, які дозволяють автономно від Землі ухвалювати рішення.
Звичайно, це і технології перероблення відходів, а також системи життєзабезпечення, системи ефективного виробництва їжі.
– Знаю, що в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» ви здобули освіту в галузі аерокосмічної промисловості. Кілька років працювали в Інституті космічних досліджень у Києві, у 2017 році переїхали в США і продовжили працювати в аерокосмічній промисловості. А 8 років тому були відібрані нідерландською компанією Mars One до сотні претендентів для майбутнього польоту на Марс. Чи не полишили зараз цієї мрії?
– Мрія стати астронавтом та полетіти на Марс залишається моєю метою. Я роблю все, що від мене залежить, щоб вона стала реальністю.
Підписуйтеся на ProIT у Telegram, щоб не пропустити жодної публікації!
