Олександр Кардаков – один із найвідоміших українських бізнесменів, який починав свій шлях в ІТ-бізнесі ще на початку 90-х. А вже у 2011 році він посів 83 місце у рейтингу 100 найбагатших людей України за версією журналу Forbes Україна, ставши у цьому списку першим бізнесменом з ІТ-галузі й одним із перших, хто побудував бізнес з нуля.
Олександр Кардаков є засновником понад десятка проєктів, які наразі управляються компанією Октава Капітал. Після 2014 року він також сфокусував свою увагу на кіберзахисті, заснувавши компанію Octava Defence, а від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році змістив фокус на мілтек-проєкти. На сьогодні ця його компанія має системне рішення для захисту об’єктів критичної інфраструктури.
Про перспективи розвитку military tech в Україні, взаємодію приватних компаній із державним ОПК та про управлінські рішення під час війни Олександр Кардаков розповів в ексклюзивному інтерв’ю ProIT.
– Позавчора на iForum Ви презентували рішення для захисту об’єктів критичної інфраструктури СФЕРА. Розкажіть, будь-ласка, технічні подробиці цього рішення.
– СФЕРА – це єдина комплексна система для ведення розвідки повітряних цілей та оповіщення об’єктів критичної інфраструктури (ОКІ), що прикриваються, з подальшим знищенням засобів повітряного нападу, які пролітають на низьких висотах, силами воєнізованих підрозділів. Фактично це – захист від дронів-камікадзе й інших ворожих повітряних цілей.
Система об’єднує РЛС, акустичні датчики та підсистему відеоспостереження. Найголовніше – ця система працює повністю автоматично.
У вказаному рішенні дуже цікава саме акустична система. Вона є інтелектуальною, використовує принципово нові рішення у сфері аудіодетекції звуку. Завдяки застосуванню системи пов’язаних мікрофонних решіток ця розробка переконливо більш ефективна, ніж інші наявні системи, що побудовані на широкосмугових мікрофонах. Завдяки математичній обробці оцифрованого сигналу від мікрофонів наша акустична система підвищує ймовірність правильного визначення повітряної цілі й ігнорує усі зайві звуки (наприклад, проїзд мопеда чи мукання корів).
Використання саме пов’язаних мікрофонних решіток дає змогу визначати азимут, кут місця, відстань і тип цілі. Системи, які використовують широкосмугові мікрофони, можуть тільки вказати напрям звуку, інші ж параметри принципово неможливо визначити. Це звичайна фізика й основи акустики. На цей час опрацьовуються та випробовуються технічні рішення, завдяки яким можна знешкоджувати ворожі повітряні цілі із застосуванням дронів-перехоплювачів.
– Так у чому ж унікальність вашого рішення?
– Наша акустична система дає змогу гарантовано визначати ворожі повітряні цілі. Поєднання інформації від РЛС та акустичних датчиків й інтелектуальних систем відеоспостереження гарантовано забезпечує ідентифікацію. Здійснюється супровід і прогнозування траєкторії польоту цілі із зазначенням як поточних, так і майбутніх координат для її знищення. Усе це, на відміну від засобів ППО, може більш ефективно працювати по цілях, що летять на низьких висотах (зараз сили ППО можуть не виявити 10-15% таких цілей). Наш комплекс визначає ворожі цілі з ймовірністю, що наближується до 100%.
– Військові бачать аналітику у реальному часі чи як це відбувається?
– Вся отримана інформація про ціль – координати й траєкторія польоту – автоматично передається підрозділам, які здійснюють ураження повітряних цілей. Математичний апарат системи також прогнозує рух цілі та супроводжує її до повного знищення.
Застосування системи дає змогу за кілька хвилин ухвалити правильне рішення й виключити людський фактор, бо людина втомлюється, а техніка – ні.
– А як ви фільтруєте – це ворожа ціль, чи це ЗСУ?
– Рішення передбачає постійний обмін інформацією з військовими.
– Ваш напрям Military Tech був найпопулярнішим. Чи можемо говорити про те, що українське ІТ у найближчі роки сфокусується саме на військових технологіях?
– Це взагалі вперше на iForum було представлено напрям Military Tech. Пропонуючи співорганізаторам саме цей напрям як ключовий, я планував максимально підсвітити всі болючі питання тематики й надати слово тим, хто так чи інакше впливає на стан і долю цієї важливої сфери в Україні.
Так ми виділили п’ять панелей: про побудову оборонних екосистем із модератором Анатолієм Амеліним за участі міністра Мінстратегпрому Олексанра Камишина, про побудову систем захисту обʼєктів критичної інфраструктури – з модератором Єгором Аушевим, про дрони – з модератором Марією Берлінською за участі міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, далі – про залучення інвестицій із модераторкою Наталею Кушнерською (Brave1) і спікером Сергієм Притулою, а завершила все панель про OSINT у воєнний час Артема Старосєка (Molfar).
Усього мені разом із модераторами панелей вдалося зібрати 24 ключових спікерів, які дійсно впливають на галузь. І деякі важливі домовленості для швидких змін сталися прямо на сцені. Пишаюся цим.
«Бабуся може наводити артилерійський вогонь через застосунок для смартфона»
– Повертаючись до перспектив українського ІТ на світовому ринку, які можливості для українських розробників відкриває milTech?
– Коли ми кажемо про Military Tech як сферу, то маємо на увазі розробників, постачальників, користувачів і правове поле. Треба підняти рівень усіх, аби всі у цьому ланцюжку почали працювати збалансовано.
Така взаємодія дає початок народженню повноцінної екосистеми, яка поєднує фахових розробників, досвідчених користувачів і відповідне законодавство. Законодавство тут вкрай необхідне, аби, по-перше, не гальмувати розробки й виробництва (а таких прикладів безліч), по-друге, не допустити ситуації, коли після закінчення війни всі наші успішні виробництва різко стануть польськими або чеськими. Лише так Україна зі своїм мілтеком може вийти на рівень великих міжнародних корпорацій і створити по-справжньому конкурентоспроможні продукти для глобального ринку.
Зараз все, що відпрацьовано у нас, потрібне решті світу. Тому що не було ніде такої війни, не було дронів, не було захисту від них. А зараз усім це треба буде, всі армії світу переозброюватимуться.
– Марк Міллі заявив, що третина передових збройних сил буде роботизована через 10-15 років.
– Цілком реально.
– Чи погоджуєтесь Ви з тим, що найголовніша війна – це війна даних? Адже сьогодні навіть звичайна провінційна бабуся може наводити артилерійський вогонь через програму для смартфона.
– Наші розробники можуть зробити таку програму для бабусі. Скажімо так: те, що показують у всіх фантастичних фільмах, як геймери сидять десь у центрі та керують зброєю здалеку, за наявності нормального зв’язку вже стає реальністю. Але в Україні зі зв’язком поки що є проблеми. Без Starlink ЗСУ зараз було б дуже складно.
– Чи помічаєте Ви на світовому ринку запит на розробку БПЛА?
– Поки що дуже мало. Ми зі свого боку почали розробку дронів-перехоплювачів і дронів-камікадзе. Але все ще проходить випробовування.
– Цьогоріч Ви вже зможете якусь частину віддати на війну?
– Сподіваюся, але виникає величезна кількість інженерних та виробничих питань. Інженери у провідних країнах світу займаються цим чортзна-скільки, а ми – з осені минулого року.
– Щодо ізраїльських напрацювань у мілтеку. Чи правда, що в українських умовах «Залізний купол» або інша система ППО на кшталт цієї не спрацює?
– Так. «Залізний купол» створено для балістичних некерованих ракет. На нас не летять такі ракети. На Україну летять керовані дрони, крилаті ракети й важка балістика, знову ж таки керована. Це зовсім інші цілі. Ми більшу частину можемо збити – ті, що летять високо. Ізраїльське ППО – це «дрібниці». Звичайно, вони дешевші: кожен запуск обходиться Ізраїлю у сотні тисяч євро, а Patriot коштує $3-4 млн за снаряд, пускові установки – ще понад $10 млн кожна.
– Тобто на сьогодні адаптованого під Україну рішення, подібного до «Залізного купола», не існує?
– Система оповіщення про тривоги – це вже чимало. Наше завдання зараз – придумати таку універсальну модель, яку ми потім продамо всьому світу, щоб вона була дешевшою за ті ракети, які на нас летять. Системи ППО ще удосконалюватимуться, як і системи оповіщень.
– Скільки часу такі розробки можуть тривати?
– Десятки років. Поки що колосальна кількість енергії витрачається на FPV дрони, але поки ми далекі від серійного виробництва. Того, що зараз виробляється в Україні, удесятеро менше від того, що потрібно.
– Що необхідно для того, щоб створення українського «Залізного купола» стало можливим?
– Насамперед зважена, адекватна економічна політика. До того ж дуже бракує інженерів, і дефіцит кадрів посилюється тим, що саме цих спеціалістів активно мобілізують. Державі потрібно вирішувати, де інженер потрібніший – на фронті чи як розробник нових технологій?
Потрібен ресурс, людський капітал для розвитку і впровадження розробок. Потрібна єдина інфраструктура на рівні держави чи спільно з бізнесом. Про це, до речі, ми багато говорили на iForum, отримавши підтримку профільного міністерства.
«Перше управлінське рішення щодо війни ми ухвалили ще у грудні 2021 року»
– Де Вас застала новина про повномасштабне вторгнення і яким було ваше перше управлінське рішення після цього?
– У Львові. 18 лютого ми виїхали з Києва. А перше управлінське рішення ми ухвалили ще у грудні 2021 року, коли почали готувати майданчик у Львові. Ми з командою проаналізували ризики й почали готуватися до можливої війни: закупили обладнання, орендували місце в дата-центрі.
Впродовж січня і лютого ми розгорнули новий, аналогічний київському, технічний майданчик, орендували додатковий офіс і базу для релокації співробітників на півдні Київської області. Тож вже 21 лютого центральні офіси й технічні служби трьох бізнесів Групи, включно із SOC Octava Defence, почали працювати у Львові. Тому коли 24 лютого настало те, чого, як нас переконували деякі люди, не буде, ми просто йшли за планом і все. Найголовніше було організувати евакуацію тих співробітників, які відмовилися виїжджати заздалегідь. Тобто йшлося більше про людський фактор, а бізнес-процеси вже були налагоджені.
– Тобто у вас не було сумнівів щодо того, що вторгнення відбудеться?
– Абсолютно. Жодних ілюзій у мене не було. Але не всі співробітники поділяли мою позицію, тому для їхнього спокою довелося назвати все, що відбувається, навчанням. Тоді я порахував, що бізнес незворотно втратить на цих «навчаннях» приблизно €100 тисяч проти можливих багатомільйонних збитків. Тому не вагався і мав план для всіх, хто що робить. Завдяки цьому прямих втрат у нас не було. Ми на 100% були підготовлені до війни. І зробили це самі.
– Отже, Ви частину команди перевезли до Львова?
– Рівно половину – технарів і безпековиків. Саме половина технічної команди, яка займається безперервними процесами, була у Львові.
– А інша половина роз’їхалася?
– Ні, була в Києві. 24 лютого впродовж години після початку повномасштабного вторгнення десятки наших співробітників вирушили з Києва за визначеним планом. За наступні два тижні на захід країни організовано переїхало ще близько двох сотень родин. Паралельно переїхали й наші клієнти, серед яких і військові. Ми допомагали їм переміщувати технічні майданчики й інформаційні системи на захід країни. А потім уже люди почали роз’їжджатися іншими точками й працювали дистанційно.
– До речі, Марк Цукерберг заявив, що у Meta з вересня припиняють практику віддаленої роботи. Наскільки досвід дистанційної роботи вплинув на продуктивність вашої компанії?
– Я глобально проти віддаленої роботи. Якийсь день можна робити віддаленим, але сам принцип дистанційної роботи не підтримую. Людина забуває, де вона працює, навіщо вона працює, які цілі й таке інше. Коли люди разом, навіть на рівні невербального спілкування передається купа завдань.
– Коли почалася війна і половина колективу опинилася у різних точках, як Ви їх потім збирали?
– У травні 2022 року співробітники вже почали з’їжджатися, і ми повернулися до Києва.
«Штучний інтелект показує себе добре у вирішенні стандартних завдань, нестандартні ж вирішує людина»
– Чи доводиться ІТ-компаніям змінювати стратегії й скорочувати штат співробітників через стрімкий розвиток ШІ?
– Штучний інтелект не візьме лопату і не піде копати. На що він впливає? Ну, на аналітиків якось впливає. Програмістам ШІ десь допомагає збирати дані з купи джерел. Взагалі зараз штучний інтелект – це аналітична система, яка збирає всю інформацію, яку важко зібрати людині.
Вже кілька моїх друзів хизувалися тим, що ChatGPT допомагає їм написати й протестити софт у пʼять разів швидше. Однак це небезпечно для маркетологів, дизайнерів, але ніяк не загрожує виробництву й інтелектуальній праці. Простий приклад: перед нашим інтерв’ю я мав зустріч, на якій чотири досвідчені керівники зібралися та разом вирішували інженерне завдання, і у кожного була купа ідей.
– Проте років через 5, можливо, вже й ШІ навчиться вирішувати інженерні завдання краще і швидше ніж люди.
– Ні. Будь-яке інженерне завдання передбачає нестандартне або нове рішення. Якщо постало питання, яке чотирьом дорослим чоловікам необхідно вирішувати інженерно, значить, його до цього не вдалося вирішити машині. Штучного інтелекту бояться лише люди без інтелекту.
– Які з Ваших бізнесів виявилися найбільш стійкими?
– У принципі всі. Можу сказати, що мене здивувало. Наприклад, зросла Nota Group, яка надає послуги з аутсорсингу бізнес-процесів. З початком повномаштабної війни власники та керівники компаній почали фокусуватися на виживанні й трансформації бізнесів, віддавши сервісні функції на аутсорсинг.
В аутсорсингу клієнт платить тільки за фактичний результат і не має жодних витрат на оренду, створення робочих місць. Клієнт не турбується, скажімо, що хтось із його співробітників завтра вирішить виїхати за кордон, когось мобілізують, не думає, що робити з емоційним вигоранням команди. Все це вирішує бек-офіс. Фактично вони всі свої ризики «передають на аутсорсинг».
– Тобто привід для оптимізму все ж є?
– У 2022 році ми завершили проєктування двох офісів на Подолі у Києві. А вже цієї весни почали будівництво. Воно зараз ведеться. Чи можна уявити щось більш оптимістичне?
