Нещодавно стало відомо, що Збройні сили України почнуть використовувати дрон Saker Scout зі штучним інтелектом. Saker Scout – один із понад 20 нових БПЛА українського виробництва, що вже стоять на озброєнні у ЗСУ. І це тільки початок.
В Україні на фоні війни триває справжній бум виробництва дронів. ProIT розповідає про поточні розробки у сфері БПЛА й аналізує, чи має Україна реальні перспективи стати лідером у виробництві дронів.
Бум на дрони
Пів року тому в Україні запустилася комплексна програма з виробництва БПЛА: було організовано непублічний штаб при Уряді із представниками силових органів, військових, профільних відомств та виробниками дронів.
«Якщо влітку минулого року лише 7 компаній могли продавати БПЛА державі, то сьогодні їх уже 40», – повідомив міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров на IT-конференції iForum у Києві.
До кінця 2023 року, за прогнозом Михайла Федорова, таких компаній в Україні стане 60-70.
Усього ж фірм із виробництва дронів в Україні сьогодні налічується близько 200, і щотижня з’являються нові. Деякі ІТ-підприємства, за словами міністра, виробляють тисячі БПЛА щомісяця.
«Бум на дрони» стимулює те, що Уряд спростив процедури для розробників і виробників озброєння та військової техніки. Цього року Кабінет Міністрів також виділив 40 мільярдів гривень для інвестицій в українських виробників безпілотників. Значну частину з них, до речі, становлять дрони зі штучним інтелектом.
Також Мінцифри підключило до грантової програми 26 шкіл, які навчають пілотів БПЛА. Проте, за словами Федорова, пілотів все одно не вистачає.
Міністр виступає за те, щоб БПЛА стали окремим родом військ в Україні. Станом на сьогодні вже створено 17 ударних рот БПЛА у ЗСУ.
Важко виділити найкращі українські розробки у сфері БПЛА, бо частина команд взагалі не афішують своїх робіт, однак вони активно використовуються на фронті.
«Майже ніхто не знає, що це за дрони, які долітають до москви, Криму й так далі. Вони навіть інколи тільки шифри мають, без маркетингової назви», – каже ProIT Валерій Боровик, розробник БПЛА та командир спецпідрозділу ударних дронів «Білий орел».
Серед відомих на ринку українських розробок – розвідувальний безпілотник Shark від Ukrspecsystems, «Валькірія» від ASU, ударний дрон «Відсіч», «Ятаган» та FPV-дрон «Оса» від First Contact, UJ-22 Airborne та «Бобер» (Beaver) від UkrJet. Саме «Бобри» атакували «Москва-Сіті». Вважається, що вони мають дальність польоту близько тисячі кілометрів.
Також варто згадати про дрон-камікадзе RAM II UAV, дрон-розвідник «Лелека-100» від DeViRo, реактивний ударний дрон «Кажан», багаторазовий ударний дрон PUNISHER, ударний FPV-дрон KH-S7, FPV дрон-камікадзе eBOSH 7, дрони компанії AeroDrone – D80-Discovery й E-300 Enterprise (обидва використовуються ЗСУ) та багато інших. Не всі дрони, які активно діють на полі бою, оголошуються публічно з міркувань безпеки.
Морські дрони – унікальна українська розробка, яку ще минулого року почали використовувати українські військові для атаки на російський флот в окупованому Криму.
Ударні морські БПА можуть брати участь у дальній морській розвідці, спостереженні за береговою активністю, супроводі та підтримці традиційного флоту, конвоюванні торгових суден, коригуванні вогню артилерії й нанесенні вогневих уражень по рухомих і нерухомих цілях.
Україна планує створити цілий флот ударних морських безпілотників, які мають захистити українську морську акваторію Чорного моря та забезпечити діяльність торгових суден у ній. А у Морській академії в Одесі навчатимуть операторів безекіпажних морських апаратів.
Валерій Боровик вважає найдієвішими розробками ті, які можуть працювати під РЕБ (системами радіоелектронної боротьби) супротивника.
«Західні санкції й наші удари трохи призупинили розвиток ворожих РЕБ, але їхні системи були на дуже високому рівні ще до війни, і зараз розвиваються. Тому дуже важливо, щоб наші дрони – ударні, розвідувальні, коригувальні, – могли працювати під цими системами, незважаючи на протидію противника різними засобами радіоелектронної боротьби», – каже Валерій Боровик.
Саме тому, на його думку, важливо, щоб розробники українських дронів концентрувалися на електронній «начинці» БПЛА, яка має випереджати російські розробки.
«Як кажуть інженери, і сковорідка може літати. Головне, щоб у дрона була гарна система управління, керування зв’язком, трекінгу, система супроводження. А що стосується самих апаратів, якщо це дрон літакового типу, він має бути менш вразливим для систем ППО противника, тобто менш помітним. Він не обов’язково має літати на великих висотах, але має бути так сконструйований, щоб його не бачили системи ППО, наприклад, з використанням стелс-технологій», – переконаний Валерій Боровик.
Що заважає Україні стати № 1 у виробництві БПЛА
«Зараз в Україні унікальна ситуація: ми фактично єдині у світі можемо одразу валідувати гіпотези та вироби в реальних бойових умовах, адже війна росії проти України проходить на безпрецедентно високому технологічному рівні», – каже експерт із кібербезпеки Кирило Гончарук.
Однак на шляху повноцінного виробництва БПЛА в Україні є кілька перешкод.
Перша – довга процедура допуску до експлуатації. Хоча з початком повномасштабної війни процедуру спростили, досить часто швидкість проходження бюрократичних кіл окремих виробників регулюється в ручному режимі.
«На цьому етапі ми бачимо вже нові касти, я не сказав би корупціонерів, а нові касти впливу. Хтось проходить швидко усі процедури допуску до експлуатації. А когось запускають по довгій процедурі через бойові випробування й так далі, навіть тих, хто працює на передовій. І немає незалежної верифікації у командувачів, навіть родів військ – вони покладаються на думку одного, наприклад, офіцера, який говорить, що ці дрони потрібно закупити, а ці ні. Не завжди це навіть бойовий офіцер. Є суб’єктивні рішення, де проштовхуються, наприклад, компанії, які мають менш ефективні розробки, ніж інші», – розповідає ProIT Валерій Боровик.
Він виступає за компетентну верифікацію рішень щодо закупівель дронів для армії та допуску до експлуатації з боку окремої незалежної структури, чи то бойових пілотів та інженерів-практиків із досвідом безпосереднього застосування на передовій.
Друга перепона – залежність від китайських комплектуючих для дронів, які в Україні (поки) масово не виробляються.
За деякими даними, 90% комплектуючих для українських дронів – китайські. Саме тому не усі дрони, які зараз активно використовуються в Україні, можна назвати суто українськими розробками.
«Найбільша проблема у тому, що сфера виробництва комплектуючих і компонентів для дронів в Україні ніколи не розвивалася. Після розвалу СССР авіаційна сфера пішла у глибоку стагнацію, а будь-які спроби розвитку якихось платформ не знайшли застосування або фінансування в Україні. У зв’язку з цим зараз сотні команд намагаються на одних і тих саме комплектуючих і платформах щось зібрати. Вони ніяк не впливають на виробництво цих платформ, їх удосконалення або трансформацію – вони можуть брати лише готові компоненти. Усі намагаються «на одному шасі зібрати різні машини», – стверджує Кирило Гончарук.
1 вересня Китай на рівні керівництва країни заборонив експорт деяких комплектуючих для безпілотників. Тож сьогодні українським виробники необхідно дуже швидко переорієнтуватися на власне виробництво комплектуючих, а не займатись тільки збиранням дронів.
«Китай уже заборонив експорт двигунів для великих дронів, на кшталт агродронів, які теж використовуються нашими підрозділами Сил оборони для донесення бойових частин. Наступним рішенням може бути зменшення поставок для двигунів для FPV-дронів, які зараз масово використовуються в Україні. Тому ми вже закуповуємо обладнання для виробництва власних моторів, повністю українських. Пропелери, контролери, рами – усе це ми вже робимо самі», – каже Валерій Боровик.
Налагодження місцевого виробництва комплектуючих для дронів – єдиний вихід із ситуації.
«Індустрія не буде розвиватись, доки не буде інвестицій у побудову й початок локального виробництва, щоб ми як країна могли впливати на ті компоненти, що виробляються. Не просто з точки зору їх здешевлення та доступності для нас – це окрема стратегічна історія. Бо безпека галузі залежить від того, наскільки Китай лояльний чи не лояльний до нас», – зазначає Кирило Гончарук.
Низка українських виробників дронів вже мають власні напрацювання, і на думку експертів, саме за цим – майбутнє.
«Наскільки мені відомо, дві українські компанії вже виробляють аналоги китайському обладнанню і забезпечують ті потреби, які є зараз тут для виробництва безпілотників. Якщо брати масовий продукт, FPV-дрони, а їх зараз випускається за моєю оцінкою десь понад 5000 штук на місяць, то вони вже повністю виробляються з українських комплектуючих. Що стосується більш великих та дорогих безпілотників, то там є імпортні комплектуючі, але це вже не Китай – наприклад, Австралія, європейські виробники. Тобто колапсу на ринку виробників дронів через заборону експорту китайських комплектуючих не буде. Це мій впевнений прогноз», – розповів виробник БПЛА «Довбуш» та «Котигорошко» Володимир Яценко в ефірі Єдиного телемарафону новин.
Опитані ProIT експерти наголошують: Україна мусить інвестувати у власне виробництво БПЛА повного циклу і рухатися до розробки різноманітних рішень для різноманітних задач. У тому числі бойових – від виявлення до знищення певних цілей.
«Успішними будуть дрони, які впевнено літатимуть під засобами РЕБ супротивника, виконувати свої завдання і точно вражати ціль на далеких відстанях, і які будуть зібрані хоча б на 80-90% з української комплектації. Майбутнє – у повному циклі локального виробництва», – впевнений Валерій Боровик.
Ще один аспект, на який варто звернути увагу виробникам дронів, – кібербезпека. Оскільки війна триває у кількох вимірах – у фізичному та віртуальному, – для українських БПЛА існує не тільки фізична загроза (що їх зіб’ють ЗРК, ППО чи РЕБ), а ще й загроза перехоплення управління безпілотником.
«Дрони зараз – це вже не просто шматок заліза, що літає. Усе більше софту додається до БПЛА. А чим більше інтелектуальної складової, тим більше помилок при розробці й більше шансів, що ворог зламає софт. Якщо раптом супротивник зможе взяти контроль над якимось із БПЛА і доручить дрону повернутися у ту точку, з якої він вилетів, і вибухнути там? Загроза кібербезпеці зараз найбільш матеріальна та нагальна», – стверджує Гончарук.
Коли дронів буде достатньо?
Сьогодні БПЛА вже стають ефективнішими за артилерію на полі бою та знищують значну частку ворожої армії й техніки. Так, «Армія дронів» за 3 місяці уразила майже 1300 одиниць російської техніки. У тому числі – броньовані автомобілі, гармати, вантажівки, міномети, особовий склад та опорні пункти.
Лише за перший тиждень вересня оператори «Армії дронів» уразили 189 одиниць ОВТ, а це понад 40% від усієї техніки, знищеної за цей період.
Проте навіть такі разючі цифри все ще недостатні для того, щоб переломити ситуацію на фронті й вивести Україну у лідери виробництва БПЛА.
«Я бачу, що до кінця цього року виробництво всіх БПЛА в Україні зросте у 100-110 разів. За рік. Але цього все одно недостатньо. Дронів буде достатньо тоді, коли ми переможемо, і Росія вже не зможе рухатись у нашому напрямку», – заявив Михайло Федоров.
«Дронів буде достатньо тільки тоді, коли Україна існуватиме в кордонах 1991 року мінімум 10 років», – акцентує голова Мінцифри.
«До цього моменту нам потрібно займатися технологіями та інвестувати у БПЛА та у все, що пов’язано з дронами. Бо чим більше дронів, тим менше ми втрачатимемо людей», – зазначив Федоров.
Очільник Мінцифри бачить трикутник першочергових завдань для України таким:
- Збільшувати кількість БПЛА.
- Збільшувати кількість станцій супутникового зв’язку (Starlink, яких вже завезено в Україну 40 тисяч).
- Розвиток доктрини застосування дронів за принципами НАТО.
«Дронів потрібно більше. Нам потрібна технологічна мобілізація. Необхідно мобілізувати весь наш технологічний потенціал на користь наших Сил оборони», – сказав міністр.
Скільки ж дронів потрібно Україні? У відповідь на це питання опитані ProIT експерти відповідають:
«Стільки, скільки треба, щоб виграти війну».
Але конкретних підрахунків на сьогодні немає ні в кого.
«Якщо треба придушити 10 тисяч одиниць російської військової техніки, то нам треба 10 тисяч помножити на стільки БПЛА, скільки зараз в середньому ми витрачаємо на придушення військової одиниці. Якщо на знищення одного танка, умовно, йде 20 безпілотників – потрібно 200 тисяч дронів», – зазначає Кирило Гончарук, акцентуючи, що це лише дуже умовні підрахунки.
На думку Валерія Боровика, Україна вже стає лідером у сфері виробництва дронів. Однак залишається проблема: дрони повністю (або майже повністю) українського виробництва у 3-5 разів дорожчі за іноземні розробки.
«Держава має розуміти, що перші чисто українські дрони завжди будуть дорожчі у три-п’ять разів за закордонні аналоги. Тому що ті вже пройшли етап випробувань, купу дронів розбили, отримали мільярдні інвестиції. Коли вони вийшли на великі контракти, на постачання десятками й сотнями тисяч, тоді вже впала ціна. Якщо ми хочемо мати незалежність у виробництві дронів, ми маємо піти на те, що наші дрони з української комплектації будуть коштувати дорожче на початковому етапі, у перший рік. Але коли держава дасть замовлення, коли підуть великі поставки, то ціни впадуть навіть нижче тих, що виробляються з комплектації в Китаї. Але вони будуть наші. Ми не будемо залежати від інших країн», – акцентує Валерій Боровик.
Раніше ми повідомляли, що окрім військової справи, безпілотники активно використовуються в аграрній сфері: українські аграрії – трендсеттери із застосування дронів у Європі.
Підписуйтеся на ProIT у Telegram, щоб не пропустити жодну публікацію!
