При дослідженні інших планет зонди користуються перевагою, яку багато хто з нас на Землі сприймає як належне: гравітацією. Але коли справа доходить до дослідження менших небесних тіл зблизька, марсоходи не такі великі, щоб утриматися на землі.
Космічні агентства не дуже зацікавлені в тому, щоб втрачати багатомільйонних роботів у нескінченному космічному вакуумі. Це означає, що інженери мають розробити ботів, які зможуть самостійно долати виклики, властиві середовищам невагомості.
Одним із них може бути SpaceHopper. Як повідомляє ExtremeTech, коли-небудь триногий робот SpaceHopper може допомогти вченим подолати труднощі, пов’язані з дослідженням небесних тіл у невагомості.
Спочатку два з половиною роки тому задуманий як науково-дослідницький проєкт для студентів ETH Zurich зараз SpaceHopper перебуває в центрі уваги п’яти студентів магістратури й одного докторанта.
11,4-фунтовий робот має алюмінієвий корпус у формі трикутника, який має розміри приблизно 9,6 дюйма від точки до точки. Всередині корпусу розташована спеціальна плата розподілу живлення, мікроконтролер, внутрішній датчик температури, три лазерних датчика часу прольоту, NVIDIA Jetson Nano і три контролери двигуна Maxon. Ці контролери з’єднуються з ніжкою на кожному кінці трикутника.
Технічно середовища невагомості не зовсім позбавлені гравітації. Натомість у них її настільки мало, що вона фактично еквівалентна нулю порівняно із Землею та іншими великими земними тілами. Це означає, що навіть невеликі тіла мають достатню гравітацію, щоб допомогти SpaceHopper повернутися на землю, на якій він стрибає, навіть якщо йому доведеться зробити якісь дурні рухи ногами, щоб дістатися туди.
Коли SpaceHopper рухається, він використовує свої лазерні датчики дальності, щоб визначити свою відстань до твердої землі, а потім розмахує ногами, доки знову не вийде на контакт. Результатом є успішне, хоча й злегка хаотичне невагоме пересування.
Команда SpaceHopper випробувала свого робота у штучному середовищі невагомості, створеному Європейським космічним агентством (ESA). Їхній параболічний політ імітував гравітацію Церери – карликової планети в поясі астероїдів, який розділяє Марс і Юпітер. Сила тяжіння Церери (0,029 г) невелика порівняно із земною (1 г), але SpaceHopper зміг піднятися з місця на місце до 15 стрибків, після чого довелося втрутитися людині-оператору.
Однак SpaceHopper не зовсім готовий до космосу. У попередньому документі, наданому arXiv, команда зазначає, що робот не захищений від радіації й для виживання в космосі йому потрібна додаткова теплоізоляція.
SpaceHopper також зараз покладається на зовнішню систему захоплення руху. Це означає, що він не міг розпочати свою першу місію, не отримавши оцінку внутрішнього стану, яка могла б постійно оцінювати положення та швидкість робота під час його руху. Тим не менш, SpaceHopper є кроком до конкретного дослідження малих небесних тіл, які поки що залишаються майже недоступними.
Раніше ProIT повідомляв, що NASA випробує технологію сонячних вітрил нового покоління.
Читайте також на ProIT: Масштабуватися удвічі під час війни: на що бізнесам слід звертати увагу.
Підписуйтеся на ProIT у Telegram, щоб не пропустити жодної публікації!
