Київська студія архітектури та дизайну MAKHNO разом із Благодійним фондом «Обійми Нації» та компанією-розробником 3D Technology UTU створюють перші серійні зупинки-укриття, які надрукують на 3D-принтері. Така технологія дасть змогу легко і швидко масштабувати проєкт на всю територію України.
Це зупинка-конструктор «3 в 1»: сховище, комерційне приміщення та зона очікування транспорту. Можна встановити будь-які з цих блоків або ж усі разом.
«Рішення ергономічне, продумане під типові умови й не потребує додаткових архітектурних розробок. По суті, це пакетна пропозиція з проєктування, виготовлення, доставлення та монтажу об’єкта», – пояснюють у студії MAKHNO.
ProIT поговорив з Олександром Димнічем, CEO студії MAKHNO, про задум та реалізацію проєкту 3D-зупинок.
– Розкажіть про те, як з’явилась ідея 3D-зупинок?
– Зупинка – це проєкт, створений за допомогою наших партнерів із БФ «Обійми Нації» та 3D Technology UTU. У мене неодноразово була така ситуація, коли я з дружиною опиняюсь під час обстрілу в зоні, де немає укриттів. Немає куди сховатися. І це Київ, а що говорити про інші міста?
– Та й у Києві не так давно була ситуація, коли люди під час обстрілу загинули, бо не змогли потрапити в укриття – воно виявилось зачиненим.
– Так, і це може статись в будь-яку частину доби, в будь-якому місті. Саме цей епізод в тому числі став приводом до того, що ми замислили створити якийсь об’єкт, де можна швидко захиститися у разі оголошення повітряної тривоги. Це має бути щось достатньо легке, функціональне, мобільне. Але щоб воно могло захистити від певного рівня небезпеки. Та при цьому виглядало естетично, а не просто арматура та бетон.
– Зазвичай естетика в питаннях безпеки розглядається в останню чергу…
– Поясню. Мене деякий час дуже тригерили всі об’єкти, пов’язані з війною.
– Ви про протитанкових їжаків?
– Так, і ці блокпости бетонні. Так, нам точно не треба забувати про війну. Але чи це впливає добре на людей, які й так переживають дуже багато травм, пов’язаних із війною? Повинен бути якийсь баланс. Тому ми поставили задачу: створити функціональний, безпечний, але естетичний об’єкт. Щоб він був модним і швидко збудованим. Ось такі функції ми закладали, створюючи цей об’єкт.
– Як давно почалася робота над проєктом 3D-зупинок?
– Навесні. Проблема в тому, що в Україні ця технологія майже не використовувалася. Єдиний зроблений в Україні 3D-принтер, який працює, це 3D Technology UTU. На момент, коли ми почали створювати об’єкт, ми до кінця не розуміли його функціональні обмеження та можливості. У процесі будівництва ми почали коригувати зупинку, її форму, конструкцію.
– А що саме змінювали?
– Враховуючи те, що принтер має певні структурні обмеження, ми вирішили зробити модульну зупинку. Тобто це не просто одна суцільна зупинка з однією функцією, а модуль. Там передбачено три зони: зона укриття, зона самої зупинки та зона із комерційною складовою.
– Хто цільова аудиторія комерційної зони?
– Цільова аудиторія комерційної зони для зупинки визначається власником відповідно до узгодженої містом. У нашому концепті ми показали кав’ярню, але це призначення може бути різним.
– Хто інвестує у ваш проєкт?
– Компанія, яка має цей 3D-принтер, БФ «Обійми Нації» і ми – як студія, яка хоче зробити унікальний та функціональний проєкт.
– А хто з представників приватного бізнесу готовий зробити у вас замовлення?
– Ми зараз на стадії перемовин із різними організаціями, багато приватних ініціатив. Наприклад, цікавились нашими зупинками девелопери, що будують котеджне містечко ближче до західної частини країни, – для захисту мешканців.
І подібних запитів від приватних інвесторів дуже багато – різні люди, переважно бізнесмени. Хтось має якусь локацію, орендує у держави приміщення для своїх МАФів, в тому числі зупинок. Хтось має свої власні котеджні містечка. Хтось представляє інтереси малої громади й хоче захистити її.
– А наскільки надійний рівень захисту забезпечує 3D-зупинка?
– Ми ще ведемо перемовини з різними організаціями й інститутами щодо того, як це буде фіналізовано з конструктивної точки зору для захисту від уламків. А потім це ще треба відтестувати на полігоні. Тільки тоді ми зможемо зрозуміти до кінця, що це буде і який рівень захисту даватиме.
– Чи витримає така зупинка пряме влучання?
– Ні, це трошки інше. Наприклад, я живу у будинку 60-70 років на Шулявці. Там укриття – це таке напівпідвальне приміщення, і якщо влучить ракета, цей будинок складеться. Подібні рішення захищають від непрямих осколків, наприклад чи ударної хвилі. Від прямих захищають дійсно укріплені бомбосховища, можливо, паркінги. Але явно не конструкція, створена для того, щоб оперативно захистити себе від якихось непрямих влучань.
– З яких матеріалів побудована ця зупинка?
– Ми експериментуємо з різними структурами 3D-бетону, що мають різну стійкість. Зараз ми ще відтестовуємо їх – так би мовити, проводимо кастинг матеріалів, продумуємо всі елементи. Далі виробник бетону має надати точні технічні характеристики та в лабораторних умовах протестувати. Потім ще треба визначити, який конструктивний елемент стане основою захисту. Тому що сам бетон – це ж не структура, яка захищає.
Оскільки ми вже маємо декілька ітерацій цього проєкту, можемо сказати, що це не так просто.
– Як виглядатиме монтаж 3D-зупинки? Тобто ви, умовно, приїжджаєте із 3D-принтером на місце, де має бути встановлена зупинка, і прямо там її друкуєте? Чи як?
– Усе залежить від локації. Найкращий варіант – це дійсно виготовити її на певній виділеній локації. Наприклад, якщо ми розуміємо, що Києву чи будь-якому іншому місту треба надрукувати 10 таких зупинок, то домовляємось про локації з містом чи з бізнесами, які хочуть їх замовити, віддруковуємо їх, потім привозимо і на місці вже їх монтуємо. Друкувати на місці не завжди реально.
– Чому?
– Бо де зазвичай знаходяться зупинки? Уявіть, для того, щоб її побудувати, треба перекрити частину дороги, тому що 3D-принтер – це ж така конструкція, яка повинна мати місце для того, щоб друкувати. Тому вирішили так: друкуємо в одній локації, потім привозимо, монтуємо і запускаємо в іншій, вже постійній локації.
– Як багато вже у вас попередніх замовлень на 3D-зупинки?
– Ми поки що замовлення не беремо. Спочатку ми повинні чітко визначити, що це за об’єкт, від чого захищає, документально підтвердити цей рівень захисту. І тоді людина буде ухвалювати рішення: чи їй треба бомбосховище, чи якісь бетонні арматурні структури, вже розроблені державою, чи їй достатньо буде 3D-зупинки з таким рівнем захисту.
– Чи маєте ви дедлайн, до якого плануєте завершити тестування і повноцінно випускати 3D-зупинки?
– Ми дуже прискорюємось, бо зараз це як ніколи важливо. Та ще й напередодні зими, тому що і сніг, і негода, і якщо будуть блекаути, в хаосі буде складно навіть зрозуміти, куди бігти. Наш ворог, на жаль, не спить, а чекає, коли зробити нам найгірші, найтемніші ночі. Тому наш дедлайн – впродовж листопада вже мати тестовий варіант із базовими рішеннями по конструктиву і формі зупинки, щоб вже починаючи з грудня проводити перемовини щодо його масштабування.
– Щодо наповнення зупинок: чи передбачається Wi-Fi, розетки тощо для того, щоб можна було там пересидіти не тільки тривоги, а й блекаути? Як мініпункт незламності.
– Взагалі так, це буде продумано. Я не думаю, що це має бути місце, де можна просто відпочивати, тому що не хочеться створюватися там тимчасове житло для когось. Але так, людина, яка буде інвестувати в цю зупинку, зацікавлена зробити там цю функціональну зону. Та не варто забувати, що це – тимчасове мобільне укриття. Тож створювати з цього повноцінний пункт незламності – це трохи відходить від нашої прямої мети.
Наше рішення корисне тоді, коли люди стоять на зупинці й починається тривога, автобус всіх висадив, і їм швидко будь-де треба сховатися. Не важливо, який це рівень тривоги. Це завжди велика нервова напруга. І що робити? Копати собі землянки?
– Скільки людей така зупинка може вмістити?
– Приблизно до 20. Знову ж таки, це не бункер, не бомбосховище, там не має розміщуватися рота людей. Це швидке сховище, мобільна історія.
– Скільки буде коштувати 3D-зупинка?
– Це теж буде залежати від того, яким буде кінцевий результат тестування і скільки у нас замовлять таких зупинок. Чим більше зупинок, тим менша вартість друку. Зараз наша задача – відтестуватися, подивитися, скільки це в реальності коштує,
і якщо це вартує більше, ніж ми б хотіли, то вирішити, як це можна оптимізувати.
Треба зробити це рішення ефективним. Ну, типу, якусь дельту можна закласти. Але тут задача трішки інша. Тому що всі ми зараз думаємо про війну, а треба думати й про війну, і про майбутнє після війни.
Можна побудувати купу бетонних захисних споруд, але куди їх потім дівати? Кудись складати, утилізувати? І хто про це думає зараз взагалі? Це як із модульними містечками – дуже мало хто думає, як цей продукт буде потім використовуватися чи як буде утилізуватися.
– А як можна використовувати ваші 3D-зупинки після війни?
– Цей об’єкт буде далі жити своїм життям. Він сучасний, естетичний. Як варіант можна буде після війни прибрати зону укриття і залишити лише частину торгової зони та самої зупинки. І це буде самодостатня мінімалістична споруда.
А можливо, наші 3D-зупинки в якийсь момент стануть певними пам’ятками. Вони не будуть прямо референсами на війну, але вони будуть такими собі осередками того, що Україна пережила. Тому ми створюємо рішення, яке не лише про сьогодні, а й про те, що буде завтра, післязавтра.
Підписуйтеся на ProIT у Telegram, щоб не пропустити жодну публікацію!
