«Народження» інтернету пов’язують зі створенням комп’ютерної мережі ARPANET. Тоді, наприкінці 60-х, вона слугувала для комутації пакетів комутація пакетів Агентства перспективних дослідницьких проєктів Міноборони США.
Перший сервер ARPANET встановили 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Ця обчислювальна машина мала аж 12 Кб оперативної пам’яті! Тим часом до появи інтернету в Україні залишалося більш ніж 20 років…
Перше підключення до глобальної мережі у 1990-х
У 1973 році до ARPANET через трансатлантичний кабель під’єдналися Велика Британія та Норвегія. Рівно через 10 років, після переходу на протокол TCP/IP, він використовувався для об’єднання мереж. З часом мережа остаточно трансформувалася й отримала назву «Інтернет». Ще 6 років минуло до того, як Тім-Бернес Лі запропонував протокол HTTP, HTML-розмітку та URL-ідентифікатори.
Тоді ще радянська Україна стояла осторонь цих глобальних процесів. Її інтернет-історія розпочалася 19 грудня 1990 року за сприяння Юрія Янківського із міжгалузевого наукового центру технологій програмування «Технософт».
Тоді у москві він разом з іншими членами делегації, до складу якої входило кілька київських кібернетиків, під’єднався до глобальної мережі через Фінляндію.
Оскільки держава не підтримала інженерів-ентузіастів у прагненні підключити «Технософт» до інтернету, компанія вклала в це власні гроші нарівні з іншими небайдужими особами, які розділили між собою шалені на ті часи витрати. Одна з найперших можливостей, яка стала їм доступною, — це отримання електронної пошти до першого інтернет-вузла України через ussr.eu.net.
Далі «Технософт» продала доступ до інтернету першому клієнту, під’єднала до мережі Харків, а згодом ще кілька великих міст України. Все це стало важливими кроками зі створення інтернет-інфраструктури в Україні та заклало фундамент для появи на ринку інших інтернет-провайдерів.
Оскільки комп’ютери були дорогими, зв’язок — дорогим і дуже повільним, а до появи першого браузера «для простих користувачів» залишалося ще кілька років, серед інтернет-користувачів були передусім ентузіасти, науковці або підприємці.
Розповідаючи про зародження українського інтернету, неможливо обійти увагою його головний аналог — міжнародну любительську мережу FidoNet, яка була започаткована ще у 1984 році. Перші кроки в цій мережі були зроблені в Україні у 1989 році. Принаймні, свідчення її безпосередніх користувачів із Харкова Тимура Циганка й Олександра Деменьшина датовані листопадом-груднем того року.
Також у ті часи були популярними електронні дошки оголошень BBS, які давали змогу користувачам спілкуватися через комутовані телефонні мережі. Тільки в Києві станом на 1991 рік нараховувалося понад 50 BBS.
FidoNet обмінювалися текстовими повідомленнями як із користувачами електронних дошок, так і з іншими незалежно від їх локації. Пік популярності цієї мережі припав на першу половину 1990-х, але згодом інтерес до неї згас. Усе-таки інтернет, який на той час бурхливо розвивався у світі, виглядав більш перспективним засобом зв’язку і надавав більше можливостей.
Насправді історія українського інтернету могла бути іншою, адже потенціал для його розвитку у країні з’явився задовго до згаданих подій.
Академіка Віктора Глушкова, радянського вченого, який жив і працював у Києві, а також заснував Інститут кібернетики України, часто називають піонером кібернетики.
У 1966 році під час розроблення першої в СРСР персональної ЕОМ і вивчення можливостей комп’ютерного розпізнавання образів за допомогою машинного навчання, він міг зіграти важливу роль у закладенні фундаменту для створення загальнорадянської мережі. Проте ідею Віктора Глушкова зробити загальнодержавну автоматизовану систему збору й обробки інформації не підтримали на державному рівні, тому не фінансували, хоча академік розробив відповідний проєкт ще у 1964 році.
Не менш цікава та видатна особистість — Катерина Ющенко, українська науковиця і програмістка, яка у 1950-х роках першою працювала на комп’ютері МЕОМ і керувала розробкою унікального комп’ютера «Київ».
Вона — авторка однієї з перших у світі мов програмування високого рівня — адресної мови. І головне — вона винайшла вказівники (pointers) для створення списків і складних ієрархічних структур ще у 1955 році. Важливість цієї події для IT важко переоцінити: вказівники використовуються у базах даних, ШІ-системах, інтернет-технологіях і технологіях програмування.
Основні етапи розвитку українського сегмента інтернету
Після перших кроків в інтернеті Україна продовжила активно розвивати свій цифровий простір. Здебільшого це відбувалося завдяки кільком ентузіастам, а не державі.
Далі ми простежимо за основними етапами формування української частини мережі — від створення національного домену до появи перших українських вебсайтів і соціальних мереж.
Початок UAнету — реєстрація UA й інших українських доменів
Історія UAнету розпочалася восени 1991 року. Тоді відбулися перші перемовини з американською організацією IANA, яка керує розподіленням доменних імен та IP-адрес.
Йшлося про надання Україні окремого доменного імені, адже на той час ресурси СРСР були доступні під єдиним доменом *.su. Більш ніж через рік, 1 грудня 1992 року, довгоочікуваний домен першого рівня .ua був делегований Олегові Волощуку й Ігореві Свиридову — двом фахівцям, яких обрала інтернет-спільнота. Ще через місяць в Україні поступово з’явилися 27 регіональних доменів для всіх областей і два окремі для Києва та Севастополя.
Першими контроль над своїми доменами отримали найбільші міста Харків, Одеса, Львів, а також Автономна Республіка Крим. Комерційну доменну зону (.com.ua) зареєстрували лише влітку 1995 року.
Заснування першої IT-компанії
Неймовірно, але найстаріша українська компанія «Інфоком» досі працює! У 1991 році вона була створена як спільне товариство Міністерства зв’язку України та німецької ІТ-компанії Controlware.
«Інфоком» почала будувати першу національну мережу передавання даних, адже на той час в Україні користувалися лише телефонними мережами загального доступу. Співпраця з німецькими й американськими партнерами дозволила їй забезпечити доступ до банківської системи SWIFT.
Перший супутниковий канал зв’язку
У 1993 році (за іншими даними — у 1994-му) державне підприємство «Уарнет», яке сьогодні є провідним інтернет-провайдером на заході України, об’єднало зусилля зі Шведською космічною корпорацією. Результатом співпраці стала поява першого у країні супутникового каналу зв’язку, який працював через супутник Tele-X.
Пропускна спроможність каналу становила 256 кбіт/с. Це був великий крок уперед, адже до цього власного виділеного каналу для доступу в інтернет Україна не мала.
Початок фінансової підтримки інтернету в Україні
1994 рік цікавий тим, що саме тоді представництво ООН започаткувало проєкт «Інтернет для України». У межах проєкту в Києві було створено вузол, через який доступ до глобальної мережі на безкоштовній основі отримували державні та некомерційні установи.
Щоправда, наземний канал був дуже обмеженим у швидкості та завжди перевантаженим аж до того моменту, доки вдалося налаштувати супутникову антену на будівлі місцевого представництва ООН.
Перші українські вебсайти
Спочатку інтернет в Україні використовували здебільшого для надсилання електронної пошти та спілкування, а повноцінні вебсайти з’явилися пізніше.
Хто з них був першим — достеменно невідомо. На сайті видання «Дзеркало тижня» зберігаються архівні матеріали із 1994 року, а на створеному у 1995-му сайті Верховної Ради (тоді розміщався на www.rada.kiev.ua) було наведено список із понад 50 наявних на той час вебресурсів. Здебільшого вони належали радіостанціям, друкованим ЗМІ та кільком найбільш просунутим комерційним організаціям.
Сайт газети «Сьогодні» запрацював у 1997 році, телеканалу «1+1» — у 1998-му, а портал ukr.net — у 1999 році. Також у 1999-му розпочали роботу перші суто інтернет-видання: UA Today (www.uatoday.net) та «Електронні вісті» (www.elvisti.com).
Створення інтернет-асоціації ІАУ
Інтернет-асоціацію України організували у листопаді 2000 року, і до сьогодні її діяльність спрямована на розвиток українського сегмента інтернету.
Зараз Асоціація надає своїм членам консультаційну і правову підтримку, досліджує українську інтернет-аудиторію, а також співпрацює з Верховною Радою у законотворчій площині.
Доступ до інтернету з мобільних пристроїв
Історія українського мобільного зв’язку розпочалася ще у 1993 році, проте до появи мобільного інтернету в Україні залишалося ще 7 років.
У 2000-му два основних конкуренти Kyivstar і UMC майже одночасно відкрили можливість користуватися послугами передавання даних зі смішною для сучасного власника смартфона швидкістю: 9,6 кбіт/с зі щохвилинною тарифікацією (деякі з вас точно пам’ятають ці повільні WAP-сайти).
Ще через 2 роки й знову синхронно обидва лідери ринку почали пропонувати послуги на основі GPRS. Швидкість даних становила всього 170 кбіт/с, а кошти знімалися вже за кількість переданих байтів. У ті часи це було справжнім проривом!
Перша українська соцмережа та пошукова система
Найперші у світі соціальні мережі функціонували вже з 1994 року, проте найвідоміші з них (Facebook, X, Linkedin, Friendster, MySpace) з’явилися в першій половині 2000-х. В українському сегменті на такий тренд відреагували створенням соцмережі 1ua.com.ua, яка працює до сьогодні.
Вітчизняна пошукова система МЕТА (www.meta.ua) офіційно запрацювала наприкінці 1998 року. Вона була орієнтована на пошук в українському сегменті інтернету і була дуже популярною серед школярів і студентів. Це й не дивно: їм більше не доводилося проводити години в бібліотеці, адже знайти потрібну інформацію для реферату було просто як ніколи.
Коли інтернет прийшов у домівки українців
У середині 90-х пересічному українцеві доводилося мати неабияке терпіння для роботи у глобальній мережі, адже підключення відбувалося переважно за допомогою технології dial-up.
Потрібно було придбати картку-ваучер і підключитися через спеціальний модем по вільній телефонії. І все це, щоб протягом 15–20 хвилин завантажувати пісню на швидкості менш ніж 10 кбіт/с.
Потім поступово набули поширення невеликі локальні мережі, які спочатку об’єднували комп’ютери мешканців одного під’їзду, будинку, а потім і району за допомогою численних кабелів і світчів. Саме з них на початку 2000-х сформувалися ті інтернет-провайдери, якими ми їх знаємо сьогодні.
Актуальна статистика щодо користування інтернет-послугами в Україні
За останніми даними, кількість українців, які щоденно користуються інтернетом, тільки за попередній рік зросла із 72% до 80%, а всього за період із 2020 до 2023 року — на 10%.
Такі дані наводить Київський міжнародний інститут соціології за результатами всеукраїнського опитування. Його проводили на замовлення Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні за підтримки Швеції й у партнерстві з Мінцифри.
За даними звіту Datareportal, рівень проникнення інтернету в Україні станом на 2024 рік становить 79,2%. Це орієнтовно 29,64 мільйона користувачів. З них відвідують або зареєстровані в соціальних мережах 64,9%, або 24,3 мільйона.
Що стосується технічних параметрів підключення, то середня швидкість фіксованого інтернету, за інформацією Ookla, всього за рік зросла на 22,5% — до 73,68 Мбіт/с. Швидкість мобільного — на 121%, і зараз становить 24,83 Мбіт/с.
Підписуйтеся на ProIT у Telegram, щоб не пропустити жодної публікації!
