Уявляєте, що за кілька років гіганти кіноіндустрії зможуть знімати кіно без акторів? Технології вже сприяють вирішенню багатьох завдань, значно спрощуючи продакшн.
Так, серед іншого, ШІ використовується для візуалізації сценаріїв перед зніманням, «примірянням» CGI-ефектів, а також для кольорового балансування і спрощення пошуку відзнятого матеріалу.
Візуальний ШІ
Прикладів акторського «омолодження» за допомогою ШІ вдосталь:
- Харрісон Форд – для сцени бійки з нацистами в останньому «Індіана Джонс і реліквія долі»;
- Семюел Л. Джексон – для «Таємного вторгнення» від Marvel для Disney+, для якого заставка також була згенерована ШІ;
- Уілл Сміт – для «Двійника» (2019), де зіграв також омолоджену копію себе;
- Марк Гемілл – для серіалу «Мандалорець» із франшизи Зоряних Воєн.
Деякі актори взагалі були «відродженими» для ролі:
- Пітер Кашінг – для Rogue One: A Star Wars Story – усі були омолоджені за допомогою ШІ. Кашінг помер у 1994 році, проте його вдалося «відродити» для ролі у фільмі, що вийшов у 2016-му, використовуючи сцени зі Star Wars: A New Hope (Episode IV), випущеного у 1977 році.
- Пол Уокер для «Форсажу», в якому Том Круз та інші були також омолодженими.
Зупинімося на мить. Що обʼєднує всі наведені вище приклади?
Майже всі вони – білі і всі – чоловіки.
«Безсумнівно, бодай певний захист прав «перших осіб» буде передбачено. Проте наразі всі такі актори [про обробку ШІ яких відомо] – майже виключно білі й чоловіки. Будьмо чесними, зараз жінки, люди іншого кольору шкіри, представни(ки/ці) ЛГБТКІА+ та інших маргіналізованих груп не мають захисту, на який можуть розраховувати. Саме тому так важливо пересвідчитися, що Угода визнає рівність усіх груп, що зазнають різного впливу ШІ», – наголошує Алекс Вінтер, відомий актор і продюсер.
Наочний експеримент демонструє, наскільки спроможним і здебільшого доступним є ШІ-клонування. Для порівняння – ось який вигляд дипфейки мали ще 5 років тому:
Вони використовуються для дипфейк-копій знаменитостей та політиків («вкладаючи у рота» їм слова, які вони ніколи не казали (на камеру так точно), публікуючи нібито їхню порнографію, рекламні ролики та цілі пісні).
Так, у липні на Netflix вийшло іспанське реаліті-шоу Deep Fake Love, в якому дипфейки були центром сюжету. Учасни(ця/ка)м сканували тіла та обличчя і «поміщали» у симуляцію, яка була гейміфікована, насичена згенерованими діалогами та цілими наративами. У нещодавньому документальному фільмі Welcome to Chechnya (обʼєктом уваги якого були російські репресії спільноти ЛГБТКІА+) опитаним на камеру замінили обличчя за допомогою ШІ, назвавши це «цифровими вуалями» (The Guardian).
Іншою загрозою, безумовно, є «порно-помста». Раніше цей термін означав лише розміщення інтимного вмісту без згоди людини, проте технології тепер «дозволяють» розміщувати вміст, якого не існувало. Так, за допомогою ШІ-дипфейків обличчя накладаються на порно-відео (чи відео генеруються з нуля) і викладаються на популярні сайти.
Станом на минулий рік таких відео у відкритому доступі було щонайменше 244 тисячі, а сама кількість щороку зростає на більш ніж 50%, і понад 80% трапляється в пошуку (коли Ви шукаєте людину – актор(ів/ок) перш за все).
«Творці» такого вмісту не зупиняються: у вересні в іспанському містечку Альмендралєхо понад 20 дівчат віком від 11 до 17 років зізналися, що натрапили на оголені світлини із собою, згенеровані без їхнього відома чи згоди. З такою ж проблемою стикаються і стример(к)и.
Є проблема – є рішення? Як BigTech бореться з дипфейками
Читайте у Новинах:
- Intel розробила технологію розпізнавання дипфейків у реальному часі. Щоправда, дослідни(ки/ці) поки скептичні щодо таких технологій.
- Google DeepMind випустила SynthID, що позначає «невидимим та невіддільним водяним знаком» весь вміст, генерований ШІ. Цим же шляхом пішла і Microsoft у впровадженні останньої ітерації DALL-E 3.
«Як будь-який пошуковий двигун, Google індексує усю мережу, проте перед видачею результатів фільтрує вміст, щоб захистити користувач(ів/ок)», – заявляють у компанії.
Ми розповідали, як у доповнення до цього можна власноруч видалити небажані дані, що стосуються особисто Вас, із результатів пошуку.
Аудіальний ШІ
Тим часом, технологія обробки чи відтворення голосу просунулася значно далі, ніж відеообробки, і використовується вже значно активніше. Багато артистів посмертно «випустили» оброблені з ШІ демоверсії їхніх пісень – «Бітлз» є останнім із прикладів. Для документальних фільмів були відтворені голоси видатних осіб, як-от Ентоні Бурдейна, Енді Уорхола тощо.
Американський актор ЖаʼКуан Кол упевнений, що вже через 10 років справжній голос буде не відрізнити від генерованого ШІ. Саме тому, зокрема, технологія широко використовується для аудіодубляжу, для чого VFX-компанії розробляють власні ШІ-моделі, як-от LipDub AI від MonstersAliensRobotsZombies.
Тим часом, не всі застосування технології є на краще. У зловмисницьких колах також спостерігається зростання явища відтворення голосу рідних для вимагання грошей у родини від імені певної людини (що стає все простіше – існує безліч сервісів, і навіть вбудований у нову iOS 17 функціонал, який генерує подібний Вам голос із небагатьох начитаних рядків).
Де є загроза – там є і методи захисту. Так, американські експерт(к)и пропонують низку кроків щодо, скажімо, «сімейної оборони від ШІ», включно з визначенням кодових слів, які знатимете лише ви із рідними.
Нещодавно Стівен Фрай, широко відомий у «класичному» світі шоубізнесу, розповів Forbes про цілий документальний фільм, у якому без його відома чи згоди було використано його голос для озвучення. Виявилося, що джерелом була взята озвучена ним повна серія книг зі світу Гаррі Поттера.
«Я усвідомлюю, що замість цього мій голос можуть у будь-який момент використати для будь-чого: від заклику осади Парламенту до жорстокого порно», – прокоментував цю ситуацію Стівен Фрай.
Окремим прикладом є використання ШІ для написання пісень – деякі «артист(к)и» цим зловживають, вивантажуючи на Spotify десятки годин музики, згенерованої ШІ. Індустрія лише починає проробляти захисні механізми від зловживання цим, а також самими прослуховуваннями (за якими рахуються виплати артист(к)ам). Тож поки «нормальним» є зустріти «фейкового Дрейка» чи «фейкового Емінема». Щоправда, деякі артист(к)и, як-от Ґраймс (експартнерка Ілона Маска), навпаки заохочують подібну творчість і використання їхніх голосів як джерел.
Та чи здатен ШІ бути творчим?
Чи зможе взагалі ШІ замінити актор(ів/ок) у реальному світі? Деякі, у тому числі співрежисер «Месників» Джо Руссо, впевнені, що це стане реальністю вже за 2 роки, інші ж – більш скептичні.
«Невдовзі ШІ може опинитися на наступній сходинці творчого розвитку, проте ж він не винайде імпресіонізм. Зміни такої магнітуди – креативні, мистецькі зміни – все ще недосяжні технології», – коментує The Los Angeles Times Філіпп Еслінг, доцент кафедри машинного навчання в музиці у Сорбоннському університеті Парижа.
«Генеративний ШІ не може згенерувати нічого, якщо його спершу не навчити на масивах даних, які він потім просто перезбирає. Хто генерує ці дані? Люди! То хто заслуговує на компенсацію?» – розмірковує актор і режисер Джозеф Гордон-Левітт у колонці для The Washington Post.
Чому робота над сценарієм – це значно більше, ніж написання тексту, – за матеріалом Rolling Stone
На відміну від автор(ів/ок) книжок, автор(к)и сценаріїв для кінематографу мають брати до уваги бюджет та потужності продакшну: декорації, костюми – що і в якому вигляді, з якими технологіями буде можливо, а також у якому обсязі.
Крім того, робота сценарист(ки/а) не закінчується на передзнімальній версії сценарію: після акторського кастингу роль потрібно «зріднити» з актор(к)ами, що передбачає врахування їхніх зауважень та побажань, якщо такі ведуть до кращого, природнішого втілення ролі.
Під час самого знімального процесу, додамо, може стати очевидною потреба щось додати чи актор(к)и самі можуть імпровізувати. Все це має бути враховано у сценарії, щоб зберегти цілісність історії.
«Всі ці частини роботи невідʼємні одна від одної й просто не є можливими до виконання генератором тексту, компʼютерним алгоритмом, що просто передбачає наступне слово у реченні. Для виконання людської роботи потрібні люди», – наголосив Адам Коновер, актор і продюсер шоу для Netflix.
Навіть із мільйоном джерел – саме стільки в середньому йде на кожну змістовну текстову чи візуальну відповідь ШІ – цей вміст не є оригінальним і просто копіює мільйони авторів замість кількох. Саме тому серед вимог WGA було зазначено:
«Заборонити ШІ писати або переписувати літературний матеріал; використання як вихідного матеріалу; і [роботи, покриті профспілковими контрактами] не можуть бути використані для навчання ШІ».
«Здається, жодна зі сторін не підійшла до обговорень достатньо вдумливо. Більшості взагалі здавалося, що ШІ візьме й напише весь сценарій із нуля. Будьмо чесними, такий текст і близько не можна порівняти із написаним людиною», – зазначив Вінсент Конітцер, директор Foundations of Cooperative AI Lab в Університеті Карнеґі Мелон та голова технічного залучення ШІ в Інституті етики ШІ при Оксфордському університеті.
Щоправда, додає пан Конітцер, автор(к)и можуть спитати в ШІ, до прикладу, ідеї для сюжетних поворотів чи варіанти переписання певної сцени:
«Питання в тому, де межа між допомогою людині та виконанням роботи за людину. У який момент ШІ-обробки вміст перестає бути Вашим творінням?»
ШІ – невідʼємна частина стримінгового світу
Стримінгові сервіси своїми переглядами й утриманням користувач(ок/ів) вже давно завдячують ШІ. Так, ще 5 років тому понад 80% переглядів на Netflix, одному з піонерів і все ще найбільшому гравцеві ринку, залучалося із рекомендацій алгоритму.
Боб Айгер, голова Disney, під час нещодавнього дзвінка з інвестор(к)ами наголосив, що компанія вже використовує ШІ для «більш ефективної роботи та кращих пропозицій клієнт(к)ам».
Студії, судячи з останніх років, все більший пріоритет віддають інвестиціям у франшизи (приквели та сіквели, перезапуски), зазначає The New York Times. Деякі зі студій взагалі розглядають ексклюзивний фокус на інтелектуальній власності (IP).
Для втілення цього застосування ШІ буде як ніколи зручним, адже «немає нічого нового під сонцем» й ідея столітньої давнини (чи навіть кількарічної) може стати дуже зручною для чергового сюжетного повороту. З переходом у громадське надбання творів минулого століття – особливість американського законодавчого регулювання (The Economist) – ШІ-обробка й генерація ідей стає особливо привабливою.
Суд проти ШІ
У своєму корені дилема з ШІ – не про заміну людей чи допомогу їм, а радше про те, чи має законне право взагалі продукт ШІ існувати. Американський copyright law (буквально – закон про право на створення копій) визначає копії такими, що зроблені людьми, – з цього виходить усе регулювання, не раз підкреслював головний редактор The Verge Нілай Пател у The Vergecast.
У США, які є передовими як у кінематографі, так і в законодавчому регулюванні щодо авторського права, у прийдешні роки відбудеться низка судових процесів, що визначать майбутнє ШІ, адже американське законодавство майже повністю складається із судового прецеденту. І знову ж нещодавні страйки у цьому відіграють роль:
«Важливо памʼятати, що найбільш значущі досягнення у сфері відповідальності технологічної індустрії історично походять із демонстрацій робітни(ць/ків)», – зауважила Сара Майерс Вест, в.о. директорки AI Now Institute.
Цьогоріч Федеральна торгівельна комісія США почала розслідування проти ChatGPT – флагманського продукту OpenAI. Такі судові процеси мають усі шанси стати «найбільш впливовими у прецедентному вимірі» (зазначив Марк Руффало, актор «Халка»), проте далеко не є єдиними.
Цього вересня Дж. Р. Мартін та ще 17 письменників подали до суду на OpenAI. Комік Сара Сілверман та автори Крістофер Голден і Річард Кадрі також звернулися до суду проти OpenAI і Meta, а Пол Трембле й Мона Авад подали свою скаргу у червні:
«Обидві компанії по суті надають короткий і безоплатний огляд книг, що було б можливо надати лише прочитавши книгу. Тому це розповсюдження вмісту без авторської згоди».
Щоб додати іронічності ситуації, співзасновник і президент OpenAI Ґреґ Брокман раніше запропонував використати ChatGPT, щоб переписати спірну (Дж. Р. Мартін ще не випустив усі книги – «Вітри зими» поки в роботі, тож із 5-6 сезону весь сюжет написаний командою HBO і тому не є канонічним) кінцівку 8-го, останнього сезону, повідомляє IMDB News.
«Врешті-решт, дуже сумніваюся, що ШІ колись зможе написати сценарій для такого фільму, як «Все завжди і водночас» чи серіалу на кшталт «Спадкоємців». У найкращому випадку ШІ буде непоганим імітатором творів, створених людьми. Цим-то поточна ситуація й цікава – дешеві імітації хорошої творчості покладені у корінь індустрії розваг сьогодення», – зауважила Алісса Вільямс, старша кореспондентка і критик Vox.
Проблема полягає в тому, що імітація може бути занадто подібною на справжню, зокрема занадто персоналізованою. Як ми вже повідомляли, компанія Microsoft зробила опцію «написання ніби від імені Вас» доступною усім у новій версії свого email-сервісу Outlook. Лише уявіть, як студії використовують ШІ для відтворення чийогось стилю. Якість може бути не ідеальна, проте люди мають тенденцію зберігати лояльність до обраної особи чи обраного стилю і менше зважати на якість, ніж на саму стилістику.
Що цікаво, Угода кінця вересня з WGA залишила право студіям навчати ШІ-моделі на вмісті, який вже є у власності студій, – відповідальність у разі будь-яких заяв перекладено на судову систему США. Водночас:
«Лише людина може вважатися автор(ом/кою). Матеріал, генерований штучним інтелектом, на письменницьке авторське право претендувати не зможе», – переконують в AMPTP.
The Hollywood Reporter зʼясував, що протягом серпня студії дійшли до, на думку тих, хто страйкує, протилежного від потрібного висновку:
«Якщо людина попрацювала хоч трохи зі вмістом, створеним ШІ, то його вже можна захистити авторським правом. Правда ж полягає у тому, що людина якщо візьметься за той сценарій, без чого сценарій чудовим не буде, то роботи з ним там буде вдосталь».
Головне – актор(к)и не заперечують прогрес чи навіть інтеграцію й використання штучного інтелекту. Найбільша увага приділяється титрам, зазначення в яких є єдиним справжнім акторським резюме – і актор(к)и не можуть собі дозволити, щоб замість них чи навіть разом із ними ШІ був зазначений співавтором. Особливу увагу цьому приділяють сценарист(к)и. Зрештою, за сценарій кожна премія видає нагороди, на які претендують всі в індустрії.
Чи справді ми ніби у «Чорному дзеркалі?»
Як підкреслює більшість представниць індустрії, ми ніби проживаємо епізод Joan is Awful серіалу «Чорне дзеркало» від Netflix (чи, радше, наближаємося до цих реалій).
Для тих, хто ще не подивився: епізод розповідає про телешоу, у якому ШІ відповідає за усі без винятку ролі, себто за повний цикл виробництва.
У цьому епізоді відображено те, чого найбільше бояться актор(к)и. Уявіть, Ви відмовилися грати оголену, расистську чи образливу з інших причин роль, а її у результаті зіграв ШІ у Вашій подобі – він-то (поки) нікому не відмовить.
Зрештою, технологія на сьогодні є доволі посередньо «творчою», навченою на людських даних і не здатною до справжньої творчості, тож незрозумілою у перспективі розвитку. Зрозуміло одне – згасне вона не скоро, скептикам же цієї тези варто зазирнути в історію: а що казали про інтернет? Зрештою, не просто так профспілки називають штучний інтелект «екзистенційною загрозою».
«Уявіть, як щось приходить і не просто заміняє Вас на роботі, а робить це за допомогою результатів Вашої ж праці», – зазначив Хайбінг Лу, доцент кафедри інформаційних систем та аналітики в Університеті Санта-Клари.
Джерела світлин(и) на обкладинці й у тексті – з відкритої мережі.
Підписуйтеся на ProIT у Telegram, щоб не пропустити жодну публікацію!
